Процес навчання – взаємопов’язані діяльність учителя і діяльність учня, спрямовані на оволодіння учнями системою знань, умінь та навичок їх практичного використання, розвиток творчих здібностей учнів.

Метою кожного заняття  повинні бути пізнавальний, розвивальний, виховний аспекти, які досягаються такими основними принципами:

1.                 принципом науковості (вимагає відображення науково достовірних знань; знайомство з основами науково-дослідницької роботи; використання в діяльності вчителя найновіших досягнень педагогіки та психології, передового досвіду).

2.                 принцип доступності в поєднанні з високим рівнем складності (врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів, що не означає легкості; поєднання наукового та емпіричного).

3.                 принцип зв’язку теорії з практикою (вимагає мотивації навчання, зв’язку з життєвою практикою).

4.                 принцип виховуючого навчання (виховання дитини змістом навчального матеріалу, організацією, порядком на уроці, особистим прикладом, раціонально обраними методами навчання).

5.                 принцип розвиваючого навчання (вимагає використання таких методів і форм роботи, як, наприклад, евристична бесіда, пізнавальні завдання, проблемний виклад).

6.                 принцип наочності (вимагає залучення до сприйняття всіх органів чуття шляхом використання натуральних, зображальних, аудіовізуальних наочних засобів).

7.                 принцип системності та послідовності (вимагає суворої логічної послідовності в навчанні, а також викладу матеріалу у системі, яка б відображала предмет вивчення в цілому, з усіма зв’язками та взаємо залежностями).

8.                 принцип міцності (вимагає усвідомлення знань, навичок, доброго засвоєння  та утримки в пам’яті).

9.                 принцип самостійності й активності (полягає у створенні умов для прояву пізнавальної самостійності, творчої активності).

10.             принцип індивідуалізації та диференціації (передбачає врахування індивідуальних психологічних особливостей учнів, їх рівень розвитку, здібності, інтереси).

11.             принцип оптимізації  (вибір оптимального варіанту організації навчального процесу).

12.             принцип гуманізації навчання.

13.             принцип спрямованості навчання на реалізацію мети освіти.

14.             принцип співробітництва вчителя й учнів.

Всі принципи навчання тісно пов’язані та взаємозумовлені. Тільки дотримання усіх цих положень та вимог забезпечить ефективність процесу навчання та досягнення його загальної мети.

Для реалізації всіх принципів навчання необхідно обрати оптимальну структуру уроку. Сьогодні вчитель має можливість віль­но обирати структуру заняття, аби тільки вона забезпечувала відповідні результати навчання, але це не означає, що процес має бути стихійним і непродуманим заздалегідь. Коротко охарактеризуємо кожен із названих етапів уроку.

Організаційний момент. Це чітка межа, яка відокремлює перерву від уро­ку. Важливість цього етапу полягає в тому, що з нього починається ство­рення психологічної атмосфери уроку й узагалі організаційних умов, за яких досягається успіх навчальної діяльності. Кожен учитель намагається якомога швидше включити учнів у роботу. Недооцінка цього етапу (нехту­вання або, навпаки, затягування) призводить до методичних недоліків в організації основної частини уроку. Організаційний етап також відіграє важливу виховну роль, формуючи в дітей уміння організовуватися, зосе­реджуватися, формуючи розуміння відповідальності тощо.

Організаційний момент складається:

• із підготовки класного приміщення і робочих місць учнів; перевірки відсутніх та наявності чергових тощо;

• із підготовки вчителя до уроку (наявності конспекту, наочності і т. ін.);

• із підготовки учнів до уроку (наявність необхідного для уроку облад­нання, контроль зовнішнього вигляду учнів тощо);

• із вітання й організації уваги учнів.

Слід звернути увагу на необхідність урізноманітнення прийомів і форм, пошук особистого стилю проведення цього етапу. Особливо це стосуєть­ся привітання, яке багато в чому впливає на стиль стосунків між учите­лем та учнями, сприяє вихованню елементарної ввічливості, це — перший крок до співробітництва. Тому привітання не повинно бути формальним. Результатом цього етапу є готовність учителя й учнів до роботи, швидке включення в діловий ритм.

Перевірка домашнього завдання. Цей етап, як правило, є невід'ємною складовою комбінованого уроку. Водночас для вчителя перевірка домашнього завдання — це своєрід­ний «відгук» попереднього уроку, можливість,  виявлення типових поми­лок і прогалин у знаннях, їх коригування. Об'єктивна необхідність цієї діяльності та водночас значні затрати часу вимагають від учителя чітко­го продумування форм і методів перевірки. Наприклад, доречно залуча­ти до перевірки наявності домашнього завдання на перерві інших учнів, використання самоперевірки за еталоном, тестових завдань, програмова­ного опитування тощо.

Актуалізація опорних знань. Це етап уроку, на якому відтворюються знання, вміння або життєвий досвід учнів, необхідні для опанування но­вого матеріалу. За часом він має бути нетривалим. Актуалізувати опорні знання може й сам учитель, або можна звернутися до тексту підручника, довідника, схеми тощо; вчителі широко використовують бесіду, методи «Мозковий штурм», «Асоціювання», диктанти, короткі самостійні роботи тощо.

Формулювання мети й завдань уроку. Мета цього етапу — спрямува­ти пізнавальну діяльність учнів, навчити їх формулювати мету й визначати шляхи їх досягнення. Від того, чи розуміють і усвідомлюють учні мету своєї діяльності, залежить усвідомлене, зацікавлене особисте ставлення до навчання; навчальний процес стає осмисленим. Тобто цей етап забез­печує активність на наступних етапах уроку. Цей етап дуже тісно пов'язаний із наступним — етапом мотивації — і може бути організований після нього.

До прийомів, які найчастіше використовуються для мотивації, нале­жать:

• зв'язок навчального матеріалу з реаліями життя, показ його практич­ного значення;

• створення проблемної ситуації, для розв'язання якої потрібно засвої­ти нове;

• вплив на емоційну сферу (використання художньої літератури, творів мистецтва);

• використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів;

• рольові ігри та ін.

Слід звернути увагу на обов'язкове врахування під час проведення ета­пу мотивації вікових психологічних особливостей учнів, які й визначають провідні напрями мотиваційної сфери.

Вивчення нового матеріалу. Цей етап має самостійне значення. Його мета — опанування учнями нових знань і способів дії. У змісті кожної теми можна знай­ти матеріал для цікавої емоційної розповіді вчителя, що пробудить інте­рес учня до фізики та особистості педагога; фізика також має неви­черпні можливості для використання наочності — це демонстрації, фото й відео,  моделі тощо; кожна тема дає можливість показати взаємозв'язок із реальним життям, практичну значущість предмета. І, звичайно, внутріш­нє різноманіття інформації кожної теми сприяє використанню найрізноманітніших форм, методів і прийомів роботи для її опрацювання, звер­нення до найсучасніших навчальних технологій.

Закріплення нового матеріалу. До цього етапу включається осмислен­ня нових знань і вмінь, їх систематизація та узагальнення, закріплення ви­вченого — дуже важлива дія, яка забезпечує ґрунтовність навчання. До­сягається шляхом репродуктивного відтворення вивченого, виконанням завдань на визначення головного в новій інформації, а потім виконання проблемних і творчих завдань на основі вивченого. Під час цього етапу не­обхідно використовувати практичні завдання, різноманітні питання, які потребують активної розумової діяльності, доречним буде поєднання ін­дивідуальної та групової роботи. Слід звернути увагу на те, що метою цього етапу є не фіксація помилок та виставлення оцінок, тому більшу увагу необхід­но приділити само- та взаємооцінюванню, рефлексивній діяльності.

Повідомлення домашнього завдання. Мета цього етапу — пояснити особливості виконання домашньої роботи, провести інструктаж, моти­вувати необхідність її виконання. Завдання, яке учень виконує вдома, є ланкою, що з'єднує попередній і наступні уроки та вирізняється знач­ною самостійністю, індивідуальністю. Домашнє завдання має складатися з двох частин — обов'язкової та варіативної.

Звичайно, все сказане вище носить рекомендаційний характер, вчи­тель має підходити до структури уроку творчо, враховуючи мету, особли­вості змісту навчального матеріалу, особливості своїх учнів.