Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, забезпечення високої якості освіти випускникам середньої  школи. Визначальними категоріями компетентнісного підходу в освіті є поняття компетенції та компетентності, які в педагогічній науці досить плідно розробляються і різнобічно розглядаються, проте до цих пір не мають однозначного змісту і визначення.

У тлумачному словнику С.І. Ожегова компетенція визначається як "коло питань, в яких хто-небудь добре обізнаний; коло чиїхось повноважень, прав”. У "Новому тлумачному словнику української  мови”  слово  "компетенція”  трактується як  "добра обізнаність із чим-небудь; коло повноважень якої-небудь організації, установи, особи” . У наведених тлумаченнях компетенції загальним є їх змістова основа: знання, які повинна  мати особа;  коло питань, в яких особа повинна бути обізнана;  досвід,  необхідний для успішного виконання роботи у відповідності  з установленими правами, законами, статутом.

У словнику російської мови С.І. Ожегова поняття  "компетентний” визначено як "знаючий, обізнаний, авторитетний в якій-небудь галузі; який володіє компетенцією”. У тлумачному словнику сучасної російської мови значення слова "компетентний” таке: "обізнаний, визнаний знавець з певного питання; який володіє компетенцією, повноправний”.

Як бачимо, у  наведених тлумаченнях "компетентності” йдеться про людину, яка володіє відповідною компетенцією, або про заклад, орган управління, що має права для вирішення якого-небудь питання. Одним із смислів поняття компетентності є характеристика особистісних якостей людини, володіння компетенцією.

Розглянемо спроби дати означення понять "компетенції” та "компетентності” у сфері освіти. Так, у проекті російського державного стандарту загальної освіти сформульовано означення компетенції як "готовності учня використовувати уміння і навички,  а також способи

діяльності в житті для розв’язання практичних і теоретичних завдань". Ключовим у цьому означенні є поняття  "готовності”  учня, яке означає "підготовлений  до використання” знань і способів діяльності (діяльнісний аспект особи). Крім того, готовність передбачає також згоду, бажання що-небудь зробити, тобто включає аспекти умотивованості особи (сформованого внутрішнього спонукання) на виконання роботи.

Таким чином, аналіз понять "компетенція” i "компетентність” дає підстави

зробити такі висновки:

·         компетенція  – деяка відчужена, наперед задана вимога до підготовки особи (властивості або якості, потенційні здатності особи), наперед задана вимога щодо знань та досвіду діяльності у певній сфері;

·         компетентність  – це володіння компетенцією, що виявляється в ефективній діяльності і включає особисте ставлення до предмету і продукту діяльності;  компетентність  – це інтегративне утворення особистості,  що інтегрує в собі знання, уміння, навички, досвід і особистісні властивості, які обумовлюють прагнення, здатність і готовність  розв’язувати проблеми і завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях,  усвідомлюючи при цьому значущість предмету і результату діяльності;

·         "компетентність” є системним поняттям, що має свою структуру, рівні,  функції, своєрідні характеристики, властивості;

·         компетентним можна стати опановуючи певні компетенції і реалізуючи їх у досвіді конкретної діяльності.

Компетентний фахівець у галузі навчання фізики – це професіонал-педагог, який повинен методично та ефективно діяти в будь-яких стандартних і не стандартних ситуаціях його професійної діяльності.

Методично компетентний вчитель фізики досконало володіє ефективними технологіями навчально-виховного процесу, правильно проводить діагностику навчальних досягнень, прогнозує та проектує навчально-виховний процес відповідного методичного рівня.

У методичних компетентностях учителів фізики інтегруються і актуалізуються всі професійні та психолого-педагогічні знання та уміння. До структури методичних компетентностей учителя фізики обов’язково повинні входити такі основні структурні компоненти:

-  готовність до прояву компетентності (мотиваційний аспект);

-  володіння знаннями  (когнітивний аспект);

-  уміння (поведінковий аспект);

-  ставлення до змісту компетентності (ціннісно-змістовий аспект);

-  емоційно - вольова регуляція.

Мотиваційний аспект вчителя-фізика проявляється у його сформованості та інертності до професійної діяльності, інтересу до планування тощо.

Когнітивний аспект виражається у наявності знань та розумінь, пов’язаних з виконанням обов’язків учителя (володіє знаннями про різні способи формулювання задач, наукової термінології, знає інформацію про сучасні факти та зміни в науці, тощо).

Поведінковий аспект розкриває вміння застосовувати та аналізувати, синтезувати, комбінувати на практиці засвоєний навчальний матеріал (складає схеми, проводить опис експериментальних установок, використовує фізичні прилади та апаратуру для підготовки дослідів з фізики).

Ціннісно-змістовий аспект учителів фізики показує наскільки сформоване почуття гордості за власні здобутки; виражає любов до праці, професійну орієнтацію до педагогічної діяльності тощо.

Емоційно-вольова регуляція у структурі методичних компетентностей розкривається у відношенні до діяльності. До таких рис можуть відноситься: цілеспрямованість, прагнення до самовдосконалення, пошук нових способів застосування результатів своїх дій, переживання почуттів, відповідальність, адекватна реакція на критику.

На основі праць В. М. Введенського,  А.С. Бєлкіна, В.В. Нестерова,       Н.В. Кузьміної в межах компетентнісного підходу як складові  професійно-педагогічної компетентності вчителя виділено такі  компетенції:

– соціально-громадянську – вміння визначати власне професійне місце в суспільстві, проектувати стратегії власної діяльності з урахуванням інтересів та потреб загальноосвітнього навчального закладу та суспільства в цілому, проявляти самостійність та ініціативу, розв'язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях, здатність брати на себе відповідальність;

– спеціально-предметну, що передбачає ґрунтовні знання, кваліфікацію в галузі свого предмета, мобільне оперування знаннями,  вміння критично мислити та діяти, вміння пробуджувати в учнів стійкий інтерес до свого предмета і обраного профілю;

– методично-функціональну – вміння використовувати педагогічно доцільні методи і технології навчання у класах різних профілів;  володіння навичками дослідницької діяльності, реалізації проектної та інформаційних  технологій;

– психолого-комунікативну – знання вікової психології, володіння засобами особистісного та педагогічного спілкування, культура спілкування і педагогічний такт;

– диференційно-педагогічну як уміння виявляти і розвивати основні якості особистості  учня, володіння засобами реалізації диференційованого та особистісно-орієнтованого підходу;

– аутопсихологічну – вміння визначати професійний рівень власної діяльності, володіння засобами  самоаналізу, самоконтролю, самокерування, самовдосконалення.

Відповідність визначених компетенцій основним компонентам готовності   вчителя представлено у таблиці.

Професійно-педагогічні  компетенції в структурі готовності вчителя до  навчання